Мої конспекти

ТЕМА :      Протиставлення «справжнього» і «штучного»  в    казці

Г. К. Андерсена «Соловей»

МЕТА :   

ознайомитися з казкою, порівняти живого і штучного солов’я, показати силу справжнього мистецтва;

розвивати навики аналізу тексту, уміння вибірково переказувати текст, логічно мислити;

виховувати любов до мистецтва і всього живого, уміння бачити і оцінювати справжнє і фальшиве.

Обладнання: портрет Г.К.Андерсена, казка «Соловей», збірки казок письменника, ілюстрації солов’я, запис співу   солов’я, презентація.     

Епіграф:

  Ніяка зовнішня краса не можебути повною,

 якщо її не освітлює краса внутрішня.

               Віктор Гюго

Хід уроку

 І Організаційний момент.

ІІ Підготовка до вивчення нової теми.

    1 Вступне слово вчителя

Існує книг багато на землі, 

Вони цікаві, мудрі та повчальні,

Та кожен з нас, дорослий чи малий, 

Казки читає – дуже вони гарні.



Казка – це світ, чарівний та незвичний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринути у казку –   так цікаво,

Це справді свято, радість для душі

У казці звірі свою мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі,

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

Діти , сьогодні знову до нас у гості завітала казка.  Перед вами портрет видатного датського «короля казок» Г.К. Андерсена.      Це   письменник , який умів з напрочуд простих предметів і подій створити казку. А головне полягає в тому, що Андерсена захоплює не стільки чарівний світ фей, ельфів, тролів і дивовижні повороти сюжету, скільки сама людина. Він, як справжній чарівник, проникав у душу дитини чи  дорослого; селянина , робітника чи вельможі або імператора. Колись у дитинстві малий Ганс запитав у тата, що таке казка. У відповідь почув: «Якщо справжня казка, то в ній прекрасно узгоджуються справжнє життя і те, до чого ми прагнемо». Такими й були твори Андерсена .(слайд № 1 )

Його люблять і шанують дорослі і діти у всьому світі.  Вшановують його пам'ять на Батьківщині, у Данії.

2 Актуалізація опорних знань

-         В якій країні народився Андерсен?

-         Яка столиця Данії?

-         У якому місті народився Андерсен? (слайд№2)

-         Якою була родина Андерсена?

-         Чим захоплювався Ганс у дитинстві?

-         Ким мріяв стати?

-          

3 Розповідь вчителя  про вшанування пам’яті  казкаря

У столиці Данії Копенгагені, в Королівському саду, стоїть пам’ятник Г.К.Андерсену , а вхід у Копенгагенський порт охороняє скульптура Русалочки , героїні твору уславленого датського казкаря. У рідному місті , де народився автор є його музей . Неподалік від старенького будиночка батьків письменника височить музей Андерсена.(слайд №3)

У Оденсі є Сад Ганса Крістіана Андерсена, або Сад казки, де стоїть пам’ятник Казкарю і скульптури його казкових героїв : «Дикі Лебеді»,«Дюймовочка», «Стійкий олов’яний солдатик» , «Паперовий кораблик»……)      (слайд №4)

 Нагорода  на честь відомого казкаря (слайд № 5)

 - Скажіть , а які казки Андерсена вам відомі ? (слайд №6)

- Чи знаєте ви казки  Андерсена , де головними героями є птахи ? Назвіть їх.

ІІІ.Повідомлення теми і мети уроку (слайд № 7)

1 Слово вчителя

     Сьогодні на уроці ми з вами познайомимось із дуже цікавою і повчальною казкою великого казкаря  Г.К. Андерсена  «Соловей».  Протягом уроку попробуємо зрозуміти , в чому суть цієї казки, чого вона нас може навчити .

    Коли Г.К.Андерсен писав казку «Соловей», перед ним стояв образ коханої жінки Йонні Лінд, шведської співачки, яку називали «шведським соловейком».

Отже, давайте звернемося до цієї казки, де розповідається про силу великого і справжнього мистецтва, спробуємо вияснити, чи всяка краса приносить радість і задоволення.

Запис у зошити теми  уроку і епіграфа.

  А зараз я пропоную вам послухати запис співу пташки , яку ви всі знаєте. Відгадайте , хто це ? (запис співу солов’я ) (слайд №8)

2 Повідомлення учнів про легенди та вірування, пов’язані із солов’єм.

 – Згідно з російськими легендами, поширеними на Смоленщині, на солов`я перетворився чоловік, який відмовився дати склянку води своїй хворій матері і вона його за це прокляла.  На Тульщині білий соловей вважався провідником інших солов`їв.  Мисливці прагнули знайти такого птаха, вважаючи, що він забезпечить їм успіх на полюванні.  
– Згідно з народними уявленнями стародавніх греків вживання в їжу м’яса солов’я може позбавити людину сну.
– Популярним персонажем східнослов’янської міфології і билинного епосу був Соловей-розбійник, який перемагав ворогів своїм страшним свистом. 

– Ім’я чудесного птаха у вірменській міфології Хазаран Блбула в перекладі з іранської мови означає "співаючий соловей”. Від його співу розквітали засохлі сади і все вкривалося рослинністю. 

– На Волині було поширене вірування про те, що солов`ї  починають вперше співати опівночі на Пасху, коли починається всенощна служба в церкві.

3 Повідомлення  « юних біологів»

– Прекрасний спів солов`я не залишає байдужим нікого. Вважають, що співає він уночі, насправді ж соловейко співає і вночі, і вдень, просто вдень ми не можемо почути його через шум та спів інших птахів. Оскільки соловей – це перелітний птах, тому він співає лише з квітня по червень, саме в той час, коли самиця насиджує яйця. Співають лише солов’ї-самці. У співі він виражає свої почуття до самки, оберігає її, коли вона сидить на гнізді. Співає соловейко лише до появи пташенят, а з часом припиняє, щоб не привертати увагу хижаків.

-Незважаючи на чудовий спів, солов’ї за своїм забарвленням не впадають у вічі, їх пір’я коричнево-червоне, а черевце – сіро-біле. Гніздяться вони на деревах, але саме гніздо не дуже міцне. Іноді воно може бути прямо на землі або на дуже великій висоті. Як правило, в гнізді самиця відкладає від 4 до 6 яєць, які мають характерне забарвлення – оливкове, темно-оливкове, зеленувате або ж блакитнувате з плямами.

-Соловейко – птах особливий. Більше за все він полюбляє південні країни та країни в зоні континентального клімату. Наприклад, солов’я європейського можна зустріти практично в кожній європейській країні, окрім Англії, Ірландії, Уельсу та Шотландії (багато хто вважає, що це через вологість клімату на острові).

-Восени, коли дні стають вже короткими, солов’ї відлітають на захід Африки, де зимують, харчуються павуками, комахами, червами, ягодами, але не співають. На батьківщині ці птахи з’являються десь на початку травня. Ще однією особливістю у них вважається своєрідна школа. Кожен молодий соловейко навчається співу у старших, наслідуючи їх. Тому, якщо ви помітили, що біля вашого дому співає тільки один птах, будьте уважнішими: можливо, це вже цілий квартет.

- Співають солов’ї теж дивно: сидять на гілці невисоко від землі, опускають крила і горбляться, постійно оглядаючись навколо, адже вони дуже потайливі істоти. Але якщо спів соловейка інтенсивний та самовідданий, то до нього можна навіть приблизитися впритул.

А ви бачили солов’я? Сірі, білі, голубі, кольорові пір’їнки – маленька птаха майже непомітна. Але спів зачаровує.

 - Чи бачили ви коли-небудь  як виглядає соловей ? ( демонстрація )

-  Що ви можете розповісти про цю пташку ?

ІV Вивчення нової теми

1 Слово вчителя :  Сьогодні , завдяки чудовому датському казкарю, ми  перенесемося  в дивовижну і казкову країну.  Ми дізнаємося,   що найбільше  цінував письменник,  а що зневажав.

       І так , Китай  –  країна високого технічного розвитку ; китайці зробили багато винаходів : папір, порох ,  фарфор , шовк  та ін. Про Китай нам розкажуть наші юні «географи» та «історики»(слайд №9)

2 Повідомлення учнів про Китай

    Китай – велика країна, розташована на південному сході Азії. Високі гори Тибету, пустеля Гобі й води Тихого океану начебто охороняють цю державу від усього світу, зберігаючи її самобутність.(слайд №10)

   Китай – держава з дуже давньою історією, що сягає глибини віків. Ця країна дотепер залишається загадковою для європейців. Вона й нині дивує світ глибокими філософськими вченнями, неповторною культурою, таємницями тибетської медицини. Саме з Китаю до нас прийшли компас, папір, туш, лак, шовк, без яких важко уявити сьогоднішнє життя.

3 Словникова робота

Антитеза – різке протиставлення героїв, ситуацій, характерів (слайд №11)

4Робота з підручником та слайдами

   - Знайдіть у тексті опис палацу і зачитайте його.(слайд  №12)

   - Як імператор дізнався про солов’я? (слайд №13)

   - Хто допоміг відшукати солов’я? (слайд №14)

   - Як зустріли солов’я у палаці? Знайти у підручнику (слайд №15)

   - Що подарували імператору? (слайд №16)

   - Чому справжній соловей залишив палац? (слайд №17)

   - Чому штучний соловей не зміг замінити справжнього? (слайд №18)

   - Хто врятував імператора від смерті? (слайд № 19)

   - Про що домовились соловей і імператор? Зачитати з підручника  (слайд № 20)

5       Робота в групах (по 2 пари ) елемент дискусії : ( слайд № 21)

  - перша  пара записує на аркуші паперу  в чому переваги живого солов’я

  - друга пара – в чому переваги механічного солов’я 

6       Порівняльний аналіз героїв   (слайд № 22)

Для того , щоб краще зрозуміти тему уроку , давайте з вами порівняємо цих героїв , знайдемо між ними спільне та відмінне та заповнимо  таблицю

 (Кола ВЕНА). ( Учні  вибирають тезу і вставляють у потрібну колонку , аргументуючи).(Маленька сіренька пташка. Простий вигляд.

Дуже схожий на живого, але весь обсипаний діамантами, рубінами та    сапфірами.

Співав ,немов скляні дзвіночки дзвенять. Співав, як заведена шарманка.

Душа. Механізми. Живий. Назва-СОЛОВЕЙ.Дорога іграшка.

Жив на шовкових подушках. Вільний.

7       Бесіда :

-  Є поняття «зовнішньої»  краси і «внутрішньої». На вашу думку, у кого з даних персонажів  яка краса ? Чому ?

 - Яка краса здатна творити дива,  зцілювати і оживляти ? Доведіть  свою думку  прикладом із тексту.

- Чи можна спів солов’я назвати мистецтвом ? Чому?

- Отже, що на думку Андерсена може перемогти смерть ?

( чудовий спів , єднання з природою , мистецтво , краса ….. )

Вчитель :     Отже , мистецтво сильніше за смерть. Соловей знову не захотів жити у палаці і відмовився від винагороди , тому що його справжньою метою було  пробудити  у душах  оточуючих справжні людські почуття.

8       Робота з епіграфом уроку

А зараз давайте повернемось до епіграфа нашого уроку. Прочитайте його і поясніть.

  -   Які на вашу думку прислів’я і приказки можна підібрати до нашого

 уроку ? ( учні наводять приклади ) « Не все те золото , що блищить»

 V  Підсумок

1 Вчитель :    Отже , за допомогою цієї казки Андерсен  розкрив нам свій внутрішній світ, показав , що цінує в людях найбільше . Він поєднав реальне життя і мрію, вчить нас бути кращими, самовдосконалюватися.

        Як бачимо,  Г.К.Андерсен неодноразово  у своїй казці використовував антитезу,  пригадаймо.. . ( слайд № 23) Є вона і в темі нашого уроку. 

     А зараз на основі побаченого і почутого,  давайте разом з вами спробуємо підсумувати,   що  автор цінує в житті,  а що ні.

2 Гронування    «Справжні цінності»(слайд № 24 )

3  «Скринька  вражень»  (слайд № 25 ) (емоційна рефлексія уроку )

 Учні  називають і складають  у  скриньку свої враження від казки, висловлюють власні думки,  використовуючи такі фрази :

Мені сподобалось…

Я думаю….

Мені здається….

Мені найбільше запам’яталось….

Я захоплююсь…

Мені не сподобалось….

VI Домашнє завдання   (слайд №26 )

Намалювати ілюстрації до твору.

Написати твір-мініатюру : «Щоб я змінив, якщо би був автором?»

*************************************************************

Тема: Опозиція Фауст — Мефістофель, діалектичне вирішення проблеми добра і зла. Трагічний конфлікт Фауст — Маргарита

Мета: розглянути основи філософської концепції Ґете про закон єдності і боротьби протилежностей, його  втілення в трагедії; довести, що Фауст і Мефістофель — «вічні образи» світової літератури; формувати етичні погляди на світ; пробуджувати в учнів філософський інтерес до власної особистості; учити висловлювати своє ставлення до запропонованих проблем та аргументувати свою точку зору; розвивати логічне мислення, навички групової роботи.

Тип уроку: аналіз художнього твору.

Не лише похмурі, невдоволені шукання Фауста, а й знущання й гірка іронія Мефістофеля становлять частину моєї власної душі.

Й. В. Ґете

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Бесіда

·        Як поводився Мефістофель під час експерименту над Фаустом і як поводився Фауст?

·        З якою метою Бог послав людині Мефістофеля, якою була справжня мета вчинків чорта?

·        Яку рису людини не взяв до уваги Мефістофель?

·        Як ви думаєте, для чого автор увів у трагедію жіночий образ?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

     Твір Ґете, як кожен класичний твір, є багатотемним і багатоідейним. Звісно, ми не можемо торкнутися усіх тем, які є у творі (наприклад проблеми влади, війни і релігії в суспільстві). Однак ми обговоримо тему добра і зла та тему кохання, щоб розкрити найпотаємніші сторони людської душі.

Погляньте, будь ласка, на вислів Ґете, який став епіграфом сьогоднішнього уроку: автор частками своєї душі вважає і Фауста, і Мефістофеля. Чому? Це ми спробуємо зрозуміти

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Дослідницька робота в 4 групах

     Завдання для групи 1

Порівняйте образи Мефістофеля та Фауста. Чим продиктовано поведінку кожного з них? Яку роль відіграє Мефістофель у житті Фауста?

Завдання для групи 2

Охарактеризуйте образ Маргарити. Чи закономірним є фінал життя Маргарити? Як ви думаєте, чому Маргарита була прощена Богом?

Завдання для групи 3

Проаналізуйте взаємини між Фаустом і Маргаритою. Чим закінчується їхнє кохання? На чиї плечі лягає відповідальність за наслідки їхніх взаємин? Чому Маргарита відмовляється втекти з Фаустом із в’язниці і Фауст залишає її там?

Завдання для групи 4

Чи змінило Фауста кохання до Маргарити? Якщо так, то яким чином? У чому подібне та відмінне в його коханні до Маргарити та Єлени?

2. Повідомлення учнів про ставлення до жінки за часів Ґете в Німеччині та в інших країнах

(за випереджувальним завданням)

ІV. Рефлексія

1. Узагальнення.

    Сенс опозиції Фауст — Мефістофель, з одного боку — спокуса людини таємними знаннями, з іншого — перемога людяності над темними силами, що видно у фіналі трагедії. У творі отримуємо трактування Бога та Божественного. Але Бог Ґете — це Бог природи і кохання. Тож і для Маргарити знаходиться виправдання.

Фауст постає перед нами як певна людина, яка має свою долю, і як символ людини взагалі, у якій читач упізнає власні духовні пошуки. Ми разом із Фаустом шукаємо істину, щоб зрозуміти сенс і свого власного існування.

Дорожча не та істина, що сприймається на віру, а та, що здобута власним досвідом.

Істину людина повинна сприйняти не лише розумом, а й усім серцем; це має бути особистісно сприйнята істина.

Істина має носити активний характер і виявлятися у вчинках людини.

Істина має бути співвіднесена із загальними законами Всесвіту, з природою. А природа в Ґете — радісна, прекрасна і любляча, інша назва її — Бог.

Людина, яка зрозуміла, у чому є вища істина буття, має стати творцем. Людина йде з життя, але після неї залишається її творчість.

«Вічними» ж образи Фауста та Мефістофеля стали тому, що Фауст — уособлення нестримного прагнення людського духу вперед, а Мефістофель — уособлення скептичного заперечення.

V. Домашнє завдання

Підготуватись до уроку додаткового читання — виразно читати та аналізувати поезії Ґете; для 1–2 учнів: підготувати повідомлення на теми «Ґете і Україна», «Переклади Ґете українською»; готуватись до написання контрольного твору за творчістю поета.

***********************************************************

Тема: Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759–1805) — виразник просвітницьких ідей свободи і  справедливості. Зв’язок драми «Вільгельм Телль» з ідеологією Просвітництва

Мета: повторити відомості про добу Просвітництва; ознайомитись з життям та діяльністю Фрідріха Шіллера; підготувати учнів до сприйняття змісту драми «Вільгельм Телль», показати зв’язок драми з ідеологією Просвітництва; розвивати читацький інтерес учнів.

Обладнання: портрет Ф. Шіллера, ілюстрації із зображенням архітектурних пам’яток, замків Німеччини ХVІІ –ХVІІІ ст.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок. «Геній, який легкими кроками ступає по стежині світла», якого наділено «волею до краси, до істини і добра, до моральної чистоти, до внутрішньої свободи, до мистецтва, до любові, до світу, до рятівного усвідомлення власної гідності».

                                                                               Т. Манн

Хід уроку

І. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності

Експрес-опитування

·        Укажіть хронологічні рамки епохи Просвітництва.

·        У чому основна сутність епохи?

·        Яка ідея є однією із провідних ідей Просвітництва?

·        Поясніть ідеологію доби Просвітництва.

·        Яку роль у ХVІІІ ст. відігравала література?

·        Назвіть найвідоміших просвітителів.

II. Мотивація навчальної діяльності
      Епохи бувають різними, та дуже цікавою є епоха 1770–1780 років, відома під назвою «Буря і натиск» («Sturm und Drang»). Як і попередні, вона народила свого героя. Герой «Бурі і натиску» був закоханим у свободу мрійником, який не боявся ризикувати. У його грудях жило гаряче серце, що не могло миритися з обставинами, у яких він жив. Саме таким у житті й у творчості був Фрідріх Шіллер — німецький поет, драматург, філософ і історик.

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Повідомлення учителя та учнів про життя та творчість Шіллера (за випереджувальним завданням)

     Паралельно з повідомленнями учні роблять стислий запис у зошити, готуючись формулювати   

     запитання для взаємоперевірки.

2. Взаємозапитання у вигляді конкурсу «Так чи ні?»

      Фрідріх Шіллер народився в містечку Марбах Вюртемберзького герцогства. Так чи ні? (Так)

3. Народна драма «Вільгельм Телль»

Драма «Вільгельм Телль», остання із завершених п’єс Шіллера, зображує боротьбу трьох швейцарських лісових кантонів проти тиранії імператорської Австрії.

Дія в драмі відбувається в трьох швейцарських кантонах, розташованих навколо Фірвальдштетського озера, які раніше були вільними, а тепер їх утискує Австрія. Це спричинило конфлікт між швейцарцями та ландгофтами (намісниками австрійського імператора). Свій опір жителі кожного з трьох кантонів чинять спершу по-різному. Серед селян найстарішого кантона виділяється Вернер Штауффахер, бо «всім пригнобленим він батько» і дбає про батьківщину.

ІІІ. Рефлексія

1. Робота над епіграфом уроку

Поясніть, чому слова Томаса Манна узяті епіграфом до уроку.

2. Заверште речення

«Сьогодні на уроці я дізнався (-лася) про…»

IV. Домашнє завдання: Прочитати драму Шіллера «Вільгельм Телль»; учневі-«історику» підготувати коротке повідомлення про Швейцарські кантони та їх визвольну боротьбу.

************************************************************

Тема: «Він перейшов із нашого часу  у вічність і перетворився у статую в мармуровому пантеоні Безсмертя…»  (С. Цвейг).

Р.М. Рільке «Орфей, Евредіка, Гермес», «Ось дерево звелось». Синтез новітніх течій і тенденцій в поезії австрійського поета. Рільке і Україна, українські мотиви в його творчості.

Мета: розкрити сутність оновлення європейської поезії ХХ ст. творчістю Р.М Рільке, ввести учнів у світ життя та творчу майстерню поета, розкривши основні мотиви його поезії і продемонструвати її модерністський характер; розвивати критичне мислення, навички виразного читання та аналізу поетичних творів; формувати в учнів високі естетичні смаки, розуміння поетичного слова.

Тип уроку. Нестандартний

Обладнання: музика для слухання, роздавальний матеріал, презентація.

                                             «І вірю я, що вічності хоч трохи несу в собі»

                                                                                       Р.М. Рільке.

Хід уроку

І. Розминка.

Учитель. Встаньте, візьміться за руки, підніміть їх вгору. І всі за мною повторюйте знайомі слова Г. Аполлінера:

    «Рука в руці постійно очі в очі (подивіться один одному в очі)

    Під мостом рук вода тече  хлюпоче

    Од вічних поглядів спочити хоче

    Хай б’є годинник ніч настає

    Минають дні а я ще є.»

-         Які асоціації викликали у вас ці слова?

Можливі варіанти: життя, дружба, єдність, доброзичливість, втома, відпочинок, впевненість, надія, сподівання..

-         Візьміть асоціації на озброєння і давайте відправимося у пошуки… (підкажіть..) знань.

ІІ. Обгрунтування навчання

.Запишіть тему уроку, епіграф до нього. До чого спонукають нас тема, епіграф:

1)переконатися у достовірності слів С. Цвейга і самого Рільке;

2)зрозумітти поезії Рільке, проаналізувати їх;

3)визначити, ким був австрійський поет?;

4)простежити за в’язком Рільке з Україною;

5)вчитися у митця, яким бути у житті.

ІІІ. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Словникова робота. Картка № 1. Пантеон.

Слайд № 2.

Модернізм – загальна назва сукупності  напрямів у літературі і мистецтві кінця ХІХ ст., які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення, духом експериментаторства.

Символізм – художній напрям у мистецтві кінця ХІХ. початку ХХ ст., засадничою особливістю якого була тотальна «символізація» художнього мислення, внаслідок якої речі матеріального світу перетворювалися на «знаки» вічних ідей.

Імпресіонізм – напрям у мистецтві останньої третини ХІХ ст.., стрижнем художнього бачення якого є культ мінливих відчуттів.

Неокласицизм – умовна назва для позначення  тих тенденцій у поезії на межі ХІХ  - ХХ ст., що брали за основу  «класичну норму», яка передбачала досконалість форми і ясність поетичної мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на вічних, непроминущих засадах буття, постанову на успадкування культурної  та літературної традиції.

Експресіонізм – напрям у мистецтві та літературі. Провідні емоції  експресіоністської лірики  - настрої жаху та відчаю, очікування катастрофи, пошук духовних  і моральних засад.

Екзистенціалізм – напрям у філософії та літературі ХХ ст.., що досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну до вибору власної долі.

Сонет – 14 рядковий  вірш про кохання. Будова: 2 катрени (чотиривірші), 2 терцини (2 тривірші).

Метафора – перенесення властивостей і ознак одного явища на інше на основі подібності.

- Учитель. Пригадайте визначення цих літературних термінів, бо їх знання будуть необхідні на уроці.

- Повідомлення по темі Глибинні згущення в поезії початку ХХ ст.

.Портрет Р.М. Рільке.

Демонструється портрет і звучить  уривок  із поезії Рільке «Автопортрет 1906»

- Що вам відомо про митця Рільке. Свої знання висловіть у письмовій формі «Вільного письма».

Можливий варіант. Р.М. Рільке австрієць, поет, письменник ХХ ст., який написав «Пісню про Правду», відтворивши історію життя українського народу, його боротьбу за національну незалежність, його віру. Він веде розмову про Бога. Свої перші твори видавав за власні кошти невеликими брошурами та тиражами, роздавав їх бідним. А потім сприйняв їх як невисоко художні, скуповував і знищував, але брався за перо і творив нові.

IV. Усвідомлення теми.

 - Учитель. Оскільки з митцем Рільке ви зустрічаєтесь не вперше і дещо про нього знаєте, то передивіться статтю підручника (стор. 118-122), роздавальний матеріал і виконайте завдання за вибором.

І. Спростуйте або заперечте думку «Р.М. Рільке – «поетичний еталон» початку ХХ ст..

ІІ. Заповніть анкетні дані, скориставшись карткою № 2.

ІІІ. Створіть асоціативний кущ.

 Можливий варіант:

Дитинство,             «Періоди життя і творчості Рільке»          Останні роки життя

роки навчання        

                            Ранній            зрілий              Рільке

                            Рільке             Рільке              і Україна

                                                   Паризький

                                                   період

IV. Відберіть інформацію і озвучте її. Тема інформації «Рільке – Україна».

- Обмін інформацією.

Завдання  класу. Будьте уважними, вислухайте однокласників, доповніть, спростуйте при необхідності їх інформацію.

-Учитель. Говорити про митця, не вникнувши в його твори – кощунство. А тому ми далі читаємо і аналізуємо поезію Рільке.

 - На фоні музики  звучить поезія, вірші «Орфей, Евредіка, Гермес»

 Учитель. Вірш, який ви тільки що прослухали – один з найцікавіших із збірки «Нові вірші». В його основу покладено фрагменти давньогрецького міфу про Орфея.

-Стислий переказ Міфу про Орфея.

 - Аналіз художнього твору, виконавши самостійно завдання.

Прочитайте ще раз вірш і дайте відповідь на запитання.

1.     Як зображує поет царство мертви? Які кольори переважають у ньому. Чому саме такі?

2.     Як можна назвати цю частину вірша?

3.     Яким ми бачимо Орфея? Відшукайте метафору, що влучно передає силу нетерплячості Орфея.

4.     Знайдіть опис Евредіки. Як Рільке передає межу між життям і смертю? Ким є Евредіка для Орфея?

5.     Простежте, як поет підкреслює те, що Евредіка живе у іншому вимірі.

6.     Чи розуміє Орфей, що йому не повернути Евредіку?

7.     Що ж хотів нам сказати Рільке.

Свої відповіді об’єднайте  у розповідь у формі «Вільного письма».

 Г. Клімт «Дерево життя» учні читають сонети на фоні музики для слухання.

Самостійно прочитайте сонет і виконайте завдання:

1.Доведіть, що це сонети.

2.Яким ви бачите Орфея? Де, на вашу думку, співець має більшу силу?

3.Емоційна напруга сонета – це момент «прислухання». Так зі співом Орфея щезає  «хижа лють». «Рев, крик їм у серця» Що символізують темний ліс, звірі?

4.У сонеті багато образів - символів. Який із них свідчить про піднесення душі?

-Метод «Прес». Опираючись на відповіді, з’ясуйте , спростуйте, заперечте думки.

1.Достоєвський стверджував: «Краса врятує світ». Чи перегукується ця думка із думкою Рільке..

2. Чи є любов тією силою, яка надихає людину на творчість.

Будуємо свої вислови за схемою «Я думаю …, тому що…, наприклад…., отже….»

V. Підсумок уроку. Рефлексія.

-Учитель.Ми вивчили два твори Рільке. Вони різні, але є і те, що їх об’єднує. Давайте відшукаємо спільне і відмінне. «Діаграма  Вена»

Очікуваний результат

«Орфей, Евредіка, Гермес»                   Спільне             «Ось дерево звелось…»

Вірш                                                        автор                      сонет

ліроепічний твір;                            герой Орфей                 ліричний твір

в основі вірша трагізм                    тема кохання                звучить надія і віра

ситуації – людина не                    метафоричність              в тому, що краса

може перебороти закони              використання                 врятує світ

буття;                                            образів - символів

атмосфера смутку і печалі                            

Хто ж Р.М. Рільке? До якої течії примкнув?

-Учитель. Скажу, що це синтетичний талант, який, мов бджола збирає «мед поезії» на різних літературних полях.

-«Рюкзак». Через 5 місяців ви ідете у самостійне життя. Із собою у рюкзак життя візьмете багаж знань,думки, надії, сподівання… А що візьмете в нього від Рільке? (на листочки учні записують свої думки і перед тим, як положити, озвучують. Можливі варіанти: працелюбство, шляхетність, милосердя, працелюбність, майстерність, досконалість, віру, надію, любов, що надихає на творчість…

VІ. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум публіцистичного стилю на тему «Образи – символи в поезіях Р.М. Рільке та Г. Аполліонера. Моє бачення її».

*********************************************************************

Тема. Влада золота та її філософія в повісті О. де Бальзака «Гобсек»

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору; розвивати навички роботи з текстом, його коментування, виокремлення головного та деталей, формувати вміння аргументувати свої твердження; виховувати позитивне ставлення до загальнолюдських моральних цінностей.

Оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

III. Оголошення теми й мети уроку

IV. Актуалізація опорних знань

     Бесіда

♦       Схарактеризуйте Бальзака як письменника й людину.

♦       З’ясуйте структуру твору життя Бальзака — «Людської комедії».

♦       Розкажіть про зв’язки Бальзака з Україною.

V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу

         1. Повість «Гобсек» є складовою частиною «Людської комедії». Незважаючи на її невеликий обсяг, Бальзак надавав творові великого значення, про що свідчить хоча б непритаманна письменникові ретельність (надруковано три варіанти) у шліфуванні первинного тексту.

Повість «Гобсек» складається з трьох історій. Передусім, це історія оповідача, адвоката Дервіля, який допоміг віконтесі де Гранльє повернути свої статки, відібрані під час революції, і хоче прислужитися ще раз, посприявши Каміллі в її намірі вийти заміж за молодого графа де Ресто. Друга — і центральна — історія про старого лихваря Гобсека, з яким доля пов’язала Дервіля. Нарешті, це трагічна історія родини де Ресто. Графиня, віддавши всі гроші коханцеві Максиму де Траю, чинить злочин, щоб забезпечити своїх молодших дітей, яким старий граф де Ресто не був батьком.

В образі головного героя Бальзак поєднав риси реалізму (детально описавши механізм позичання грошей, кількість відсотків) і романтизму (самотність і загадковість багатія — достеменно невідомо, хто він, звідки приїхав, де нажив свій величезний капітал; цей персонаж по-романтичному контрастний — «скнара і філософ, створіння нице і створіння шляхетне»).

        2.        Міні-диспут

              • Чи згодні ви з тим, що за гроші можна купити совість?

              • Наскільки наш час, наша мораль відрізняються від бальзаківських?

        3.        Проблемні питання:  прокоментуйте наведені далі твердження Гобсека і зробіть висновки.

              • «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є
                 у зародку, і воно все дає у житті».

              • «Переконання і мораль — пусті слова. Непохитне тільки одне-єдине почуття, яким наділила нас природа: «інстинкт самозбереження», або «особистий інтерес»». З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це. золото. У золоті втілено всі людські сили».

• «Нещастя навчить його [графа де Ресто] знати ціну грошам і людям, чоловікам і жінкам. Нехай поплаває по паризькому морю. А коли стане вправним лоцманом, ми дамо йому корабель».

•«Краще самому утискувати, ніж дозволяти, щоб тебе утискували інші».

VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

·        Поєднайте героїв з їх портретами.

Ø «Створіння дивовижне, на все придатне і ні до чого не здатне, суб’єкт, який розбуджує в людях страх і зневагу, всезнайка і цілковитий неук, готовий зробити добру справу й вчинити злочин, іноді — втілення самої підмоги, іноді — уособлення благородства, відчайдух, більше заляпаний багнюкою, аніж заплямований кров’ю, людина, яку можуть гризти турботи, але не докори сумління, і яка більше турбується про своє травлення, ніж про духовні потреби, натура зовні пристрасна, а всередині холодна, як лід». (Дервіль)

Ø «Він сидів у кріслі, нерухомий, мов статуя, втупившись поглядом у камін із таким виразом, ніби перечитував свої боргові розписки та векселі»   (Граф де Ресто)

Ø «Чоловік років тридцяти п’яти. Вдягнений досить просто, гість скидався на покійного герцога Решильє»         (Максим де Трай)

Ø «Молода дівчина, вдягнена просто, але з вишуканістю парижанки; у неї граціозна голівка, свіже личко, привітний погляд; красиво зачесане каштанове волосся, спускаючись двома півкругами і прикриваючи скроні, надавало якогось витонченого виразу її голубим очам, чистим, наче кришталь» (Графиня Анастазі де Ресто)

Ø «У поспіху вона тільки накинула на голі плечі кашемірову шаль і куталася в неї так уміло, що під шаллю легко вгадувалися форми її прегарного тіла. Голова. була недбало пов’язана, наче в креолки, яскравою шовковою хустинкою, з-під якої вибивалися пишні чорні кучері»   (Фанні Мальво)

VII.   Домашнє завдання

          Підготуватися до аналізування образу Гобсека.

VIIІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

        •         Для мене було новим.

        •         Я здивований (-на), що.

        •         Мені запам’яталося.

**************************************************************************

ТЕМА: Роман «Червоне і чорне», поєднання в ньому соціально-політичного й психологічного аспектів.

МЕТА: розкрити соціально-політичний і психологіч­ний аспекти роману; проаналізувати суспільні закони й звичаї у Вер'єрі — Безансоні — Парижі; осмислити багатозначність назви роману; розвивати навички порівняль­ного аналізу; виховувати в учнів потребу у висловленні власного судження.

ОБЛАДНАННЯ: репродукції картин із зображеннями Наполеона.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань і формуван­ня на їхній основі вмінь і навичок.

                                                        ХІД  УРОКУ

     У моєму словнику немає слова «неможливо».

Наполеон Бонапарт

I. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

У романі Стендаля поєдналися широке об'єктивне охоплення дійсності, що йде від реалізму («Хроніка XIX століття»), та пильна увага до духовного світу людини, що притаманне романтизму. І якщо перше для нас має лише історичне значення, то друге не втрати­ло своєї актуальності і нині. Чому? Передусім тому, що в будь-якому демократичному суспільстві існуватиме про­блема морального вибору: чи задовольнити честолюбство, посівши важливе місце в суспільстві за рахунок інтриг і лицемірства, чи діяти відверто й чесно, щиро кохати і ра­діти життю, не спокушаючись зробити стрімку кар'єру. І завжди існуватимуть люди, подібні до Жульєна Сореля, які віддадуть перевагу щирості й самовідданості.

II. Робота над, темою уроку.

• Презентація теми, мети уроку.

Характеристика місць подій роману.

Події роману відбуваються у вигаданому Стендалем місті Вер'єр, у Безансоні, де він ніколи не був, і в Парижі, де жив тривалий час.

І. Вер'єр — мальовниче спокійне провінційне фран­цузьке містечко. Його мер — пан Реналь, власник цвяхо­вої фабрики — конкурує зі своїм давнім суперником — багачем паном Вально, тому Реналь йому на заздрість хоче найняти своїм дітям гувернера. Мешканці Вер'єра покло­няються одному всемогутньому кумирові — грошовому мішку. Нажитися — найчастіше шляхами несправедли­вими — поспішають усі: від тюремника до «батьків міста», що оббирають округу. Відкинувши станову пиху, місцеві дворяни витягають доходи з джерел, якими колись гиду­вали. А на зміну цим «власникам замків» уже йде ділок іншого типу — спритний безрідний шахрай Вально, який не гребує тим, щоб обкрадати бідняків. Царство безсо­ромних хапуг, що плазують перед королівською владою доти, поки вона підгодовує к подачками, — така наскрізь обуржуазнена провінція змальована Стендалем.

II. Семінарія у Безансоні. У семінарії, куди потрапляє Сорель, готуються духовні пастирі цієї череди обивателів. Тут шпигунство вважається доблестю; зречення від само­стійної думки — мудрістю, рабська послужливість і без­думна слухняність — вищою доблестю. Обіцяючи своїм учням порятунок на небесах(а до того й ситість на землі),  єзуїти готують сліпих у своїй запопадливості служителів церкви, покликаних уселяти повагу до «святості» трону й існуючого життєвого устрою.

III. Париж. Після семінарійських келій Сорель потрап­ляє у вищий паризький світ. В аристократичних салонах не прийнято говорити про прибутки, однак відчувається шанування влади грошей. На думку завсідників будинку маркіза де Ла-Моль, небезпечним є і вільнодумство, і сила характеру; і все, що схоже на зазіхання на скам'янілі тра­диції, привілеї, старий ієрархічний розпорядок. Серед літніх аристократів, у яких за плечима нелегкі роки виг­нання з Франції, ще трапляються люди помітні, наполег­ливі, по-своєму визначні, на зразок маркіза де Ла-Моль. Однак світська молодь увічлива, елегантна, часом гостра на слово, але обмежена і безлика.

Слово вчителя.

Після відвідин каторжників Жульєн, засмучений користолюбством рідного батька, виголошує пристрасний монолог: «В паризьких салонах повно таких самих чесних людей, як мі батько, або таких спритних негідників, як оці галерники. І вони мають ра­цію: адже ніхто зі світських людей не прокидається вранці з думкою: «Як би мені сьогодні пообідати? » А ще пиша­ються своєю чесністю! А потраплять у присяжні — гордо засуджують людину за те, що вона вкрала срібний при­бор, щоб не померти з голоду. Та коли йдеться про те, щоб висунутись при дворі, щоб здобути міністерський порт­фель, вони підуть на будь-які злочини...»

•  Робота над епіграфом.

 Історичний екскурс.

Образ Наполеона Бонапарта по-різному трактувався сучасниками Стендаля. Однак на той час у Франції про Наполеона відгукувалися здебільшого негативно. Проти­лежна позиція щодо постаті Бонапарта Стендаля.

Героїчний генерал під час першої італійської кампанії врятував Республіку, яку Директорія вела до загибелі, але згодом його спокусила мішура корони, і він припустився фатальної помилки. На думку Стендаля, ця помилка по­лягала в тому, що Наполеон став тираном і вирішив поро­дичатися зі старими монархічними династіями. Він був чудовим адміністратором, але оточив себе нікчемними людьми, яких усі ненавиділи.

Наполеон намагався побудувати основи ладу сучасної Франції, але для зміцнення своєї держави відродив доре­волюційне рабство і розпусту серед придворних та гене­ралів.

Під час першої італійської кампанії Наполеон очолив республіканську армію, сильну ентузіазмом солдатів та молодших офіцерів, гордих тим, що вони потрібні батьків­щині, але перетворив героїчну армію на «монархічну» та «егоїстичну».                                                                 

Попри всі якості «геніальної людини», йому були влас­тиві й помилки (зокрема, нерозумним вчинком можна на­звати позбавлення ініціативи своїх генералів).

Культурологічний екскурс.

•   Презентація репродукцій картин із зображеннями Наполеона

Андреа Аппіані — італійський художник-неокласицист. Виконував замовлення Наполеона — писав портрети і алегорії, на яких прославлялися імператор та його воєна­чальники.

Антуан-Жан Гро — французький художник-академіст, майстер історичного живопису, портретист. Перебував на службі у Наполеона, виконував його замовлення. Автор картин «Наполеон біля хворих на чуму в Яффі», «Напо­леон на полі бою в Прейсиш-Ейлау». У 1802 р. за картину «Битва при Назареті» отримав Національну премію жи­вопису. Був призначений портретистом імператорської родини. На картині «Наполеон на Аркольському мосту» полководець зображений непереможним героєм, який завдає поразки італійській армії. Рішучий вираз обличчя Бонапарта, найвірогідніше, намальовано з натури, що додає картині достовірності.

Жак Луї Давид — французький художник, основопо­ложник французького неокласицизму. В 1797 р. був свідком урочистого в'їзду в Париж Наполеона і відтоді став його палким прихильником. Серед найбільш відомих робіт — зображення імператора Наполеона в своєму кабінеті в Тюільрі, «Наполеон на перевалі Сен-Бернар».

Визначення місця особистості Наполеона в творчості Стендаля.

Письменник був не тільки сучасником наполе­онівської доби, а й учасником битв армії Наполеона.  Для Стендаля останній був кумиром.

Стендаль працював над книгою «Життя Наполеона», яка залишилася незакінченою. Образ Наполеона в художній інтерпретації Стендаля досить неоднозначний: письменник бачить в ньому з одного боку тирана, з іншого — націо­нального героя. В романі образ Наполеона зримо присутній. Жульєн Сорель постійно «приміряє» свої дії до того, як би вчинив Наполеону тій чи іншій ситуації. Для нього, та й для Стендаля, він є кумиром, взірцем для наслідування.

•  Презентація виконання домашнього завдання. Виразне читання речень (уривків) роману, які містять слова «червоне» і «чорне», та їх аналіз.

•  Бесіда.

— Які символічні значення мають в історії євро­пейської культури червоний та чорний кольори?

— Як ви розумієте назву роману Стендаля?

Розкриття семантики кольорів.

 У європейській тра­диції тлумачення кольорів, що йде від Середньовіччя, чер­воне означає пристрасть, любов,  жагу, чорне — символ зла, смерті, жалоби. З іншого боку, червоне — колір крові, символ агресії, гільйотини, на якій загинув Жульєн Со­рель. Чорний для героя роману — це колір його одягу, спочатку як семінариста, потім як секретаря. Символіку кольорів обіграно у фабулі роману. Перед тим, як вперше вирушити до Реналів, Жульєн заходить до церкви: «Вона була темна і порожня. З нагоди свята всі вікна були зап­нуті червоною тканиною, і сонячне проміння, проходячи крізь неї, створювало разючий світловий ефект, величний і суворий». На лаві Жульєн знаходить клаптик паперу, де читає: «Подробиці страти і останні хвилини життя Луї Женреля, страченого в Безансоні...», а на звороті — «Перший крок». Жульєна вразило, що закінчення прізви­ща страченого збігається з його власним. Коли він вихо­див з церкви, «йому здалося, що біля кропильниці кров: це була розлита свячена вода, але від червоних завіс на вікнах вона мала вигляд крові».

Мотивація назви твору.

Символіку роману «Червоне та чорне» намагалися збагнути кілька поколінь літерату­рознавців. У тлумаченні кольорів критики врахували, ма­буть, все: від кольорів рулетки до кольорів революції та реакції. Але сам Стендаль не залишив пояснень. Можли­во, вам вдасться знайти найбільш переконливе тракту­вання назви твору.

•  Робота в групах з текстом роману та роздатковим ма­теріалом. Ознайомлення з інформаційними картками «Сенс назви твору».                                .

І група. Роман має символічну назву: «Червоне і чор­не ». Цей контраст не є випадковим. У романі викрито епо­ху реставрації Бурбонів, тобто монархії, що прийшла на зміну революційним завоюванням, котрі завершились імператорством Наполеона. Хоча сам Бонапарт не був революціонером, він став символом «червоного» на про­тивагу «чорним» силам Реставрації, котра хоч і перемогла у Франції, та проіснувала лише до 1830 року, коли була заміщена владою буржуазії. А та, «почорнівши», ще довго трималась, але не раз хиталась і в 1848 році, і в 1870 році, коли ледве не впала під ударами уже іншого «червоного». Головний же герой роману Жульєн Сорель діє до 1830 року, тому весь час оглядається на Бонапарта як на зразок «червоного», переймаючись ненавистю до «чорного», прагнучи до боротьби за справедливість.

II  група. Стендаль замаскував під таємничими кольо­рами два почуття, які заволоділи духом Жульєна Сореля. Пристрасть — духовний запал, моральна пристрасть, неконтрольоване, нестримне прагнення, і честолюбство — жадання чинів, слави, визнання, дія не за моральними пе­реконаннями у прагненні до мети. Ці два почуття боролись в Жульєні, і кожне мало право володіти його душею. Автор розділив героя на дві половини, на двох Жульєнів: пристрас­ного і честолюбця. І обидва вони досягли поставленої мети: Жульєн, схильний до природних почуттів, з відкритою душею, добився кохання пані де Реналь і був щасливим; в іншому випадку честолюбство і холоднокровність допомог­ли герою завоювати Матильду і визнання в суспільстві. Але щасливим від цього Жульєн так і не став.

IIІ  група. Червоний колір — колір революції, бунту, крові, пристрасті, індивідуальної відваги — протиставле­ний в романі чорному, що уособлює ворожість окремій людській особистості, світу в цілому.

ІІІ. Підбиття підсумків уроку.

Висновок про багатозначність назви роману. Назва роману свідчить про його глибокий ідейно-художній зміст: під «червоним» та «чорним» Стендаль, найімовірніше, мав на увазі зіткнення двох сил, двох контрастних епох — ре­волюції (червоне) і реакції(чорне).

Очікувані результати.

Учень :

 —  порівнює суспільні закони й звичаї у Вер'єрі -— Безансоні— Парижі;

—  висловлює судження про багатозначність назви ро­ману.

Домашнє завдання. Скласти план характерис­тики Жульєна Сореля. Дібрати цитатний матеріал для характеристики образу головного героя роману.

************************************************************************

ТЕМА:  Проблематика і система образів твору Михайла Бул­гакова «Майстер і Маргарита». Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми

МЕТА: допомогти учням усвідомити широту філософсько - етичної проблематики роману, значення системи об­разів для розкриття ідейного задуму твору; розвивати навички виділення головного, коментування його, усного мовлення, логічного та образного мислення; виховувати свідоме ставлення до питань морально­сті, прагнення до гуманістичних ідеалів.

ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстративні матеріали до нього, схема будови роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита».

                                                  ХІД   УРОКУ

I.             Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

Питання про добро і зло, моральний вибір, справед­ливість і відповідальність, взаємини особистості з владою, покли­кання мистецтва завжди хвилювали людство, були в центрі уваги багатьох митців.

Поет Ю. Левітанський писав:

Каждый выбирает для себя

Женщину, религию, дорогу;

Дьяволу служить или пророку —

Каждый выбирает для себя.

Каждый выбирает по себе

Слово для любви и для молитвы;

Шпагу для дуэли, меч для битвы

Каждый выбирает по себе.

Каждый выбирает по себе

Щит и латы, посох и заплаты;

Меру окончательной расплаты

Каждый выбирает по себе.

Про те, як ці проблеми набули художнього втілення в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита», поміркуємо на уроці.

II.           Оголошення теми й мети уроку

III.         Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1)           Про що сперечалися Берліоз і Бездомний із незнайомцем біля Патріарших ставів?

2)           Які художні деталі 1-го розділу вказують на радянську дій­сність 1930-х років? (Згадка про Соловки, «шпигуноманія», атеізм)

3)           Чому Єшуа називав усіх «добрі люди»? (Бо вважав, що немає злих людей.)

4)           Що вказувало на те, що Понтію Пилату були притаманні риси людини, а не лише героя міфу? (У прокуратора була мігрень — боліла голова.)

5)           Як збувається перше «пророцтво» іноземного професора? (Берліоз потрапляє під трамвай.)

6)           Як у будинку літераторів реагують на трагічну звістку? (Спо­чатку літератори були вражені, та через кілька хвилин про­довжили розважатись.)

7)           Які «фокуси» показали Воланд і його почет московській публі­ці? (Улаштували «грошовий дощ», модний магазин та ін.)

8)           Де опинився поет Іван Бездомний після пригод у Грибоєдові? (У психіатричній лікарні)

9)           «...Вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у про­вулку, й уразило нас одразу обох!» Про що говорив гість Івана Бездомного в його лікарняній палаті? (Про кохання)

10)       Як сприйняв майстер критику його роману й відмову друкува­ти? (Де довело його до відчаю, до хвороби.)

11)       Що відбувалося в природі під час страти Єшуа? (Гроза)

12)       На що зважилася Маргарита, щоб дізнатися про майстра? (Ста­ла відьмою: натерлася дивним кремом і пішла на бал за запро­шенням незнайомця.)

IV.        Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.           Спостереження над текстом художнього твору

1)          Читання епіграфа до твору та його пояснення

...тож хто ти, нарешті?

— Я — частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно творить благо.

Й. Ґете

 (Слова взяті з твору Й. Ґете «Фауст» і натякають на те, що йтиметься про «вічні» проблеми людського буття — добро та зло, які часто переплітаються.)

2)          Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

•            Визначити основні проблеми роману «Майстер і Маргарита».

                   Проблеми:

•            морального вибору;

•            взаємин особистості з владою;

•            віри та безвір’я;

•            кохання;

•            честі й справедливості;

•            бездуховності, міщанства;

•            співвідношення добра і зла;

•            істини;

•            ролі мистецтва та ін.

3)          Складання схеми будови роману

                   

                                                                   Філософсько-художнє осмислення

«Московська» частина
Тема кохання, мистецтва	Сатирична тема	Фантастична тема
Майстер і Маргарита	Москва 30-х рр. XX ст.	Воланд і його почет

          Відповідно до будови роману створено систему образів. Слід за­значити, що погляди, думки, шляхи й долі героїв постійно пере­плітаються.

4)          Робота з таблицею «Герої роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

♦             Заповніть таблицю груп персонажів.

Герої «єршала- їмського світу»	Реальні герої Москви 30-х років XX ст., сатиричні герої	Фантастичні герої	Герої, пов’язані з темою кохання, мистецтва
Єшуа, Пилат, Каїфа (перво­священик), Марк Щуробій, Левій Матвій	Берліоз, Бездомний, Латунський, Варену­ха, Римський та ін.	Воланд, Азазелло, Коров’єв, кіт Бегемот, Гелла	Майстер, Марга­рита

2.           Пошуково-аналітична робота з текстом

♦

Знайдіть у розділі 2 «Понтій Пилат» слова, які розкривають багатогранне розуміння автором проблеми особистості й вла­ди. («Серед іншого я казав,— розповідав в’язень,— що будь-яка влада є насильством над людьми і що прийде час, коли не буде влади ані кесарів,

в царство істини і справедливості, де взагалі не буде потрібна влада».)

♦             Чи погоджуєтеся ви з такою думкою? Обґрунтуйте своє твер­дження.

Очікувана відповідь

Влада створює закони, які мають виконувати люди. Закони створює диктатор (в умовах тиранії) чи парламентська більшість (за демократичного устрою), при цьому рідко враховуючи індиві­дуальні потреби особистості. Прокуратор Понтій Пилат мав по­милувати або Єшуа, або злочинця Вар-раввана. Боячись за своє життя, прокуратор дарує життя злочинцеві, а Єшуа наказує стра­тити.

Виконували волю влади письменники, літературні критики, голова МАСОЛІТу Берліоз.

V.          Закріплення знань, умінь і навичок

1.           Поміркуйте!

♦             Хто в «єрашалаїмській» частині роману, на вашу думку, відпо­відає таким поняттям:

      Ідеал Ч ►- Реальність

  (Єшуа)                        (Пилат)

2.           Визначте ключове слово в духовних пошуках Єшуа

Відповідь: істина.

VI.        Домашнє завдання

Знати зміст роману.

Уміти характеризувати проблематику твору, систему його об­разів.

VII.       Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

•            Найбільше в романі мене вразив епізод... (вразила думка про...)

***************************************************************************************************************

ТЕМА:  Життєвий і творчий шлях російського поета Бориса Пастернака. Еволюція поезії Б. Пастернака

МЕТА: допомогти учням визначити джерела таланту поета, простежити духовну силу митця в протистоянні вла­ді; розкрити особливості пастернаківської поетики; розвивати навички виразного читання ліричних творів, їх аналізу, уміння проникати в суть художніх образів митця; виховувати любов до поезії, прагнення до самопізнання та самовдосконалення, естетичні смаки.

ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії (малюнки батька та ін.), аудіо- запис романсу «Зимова ніч» («Свеча горела...»)

                                              ХІД  УРОКУ

I.             Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя

—          Якщо Анну Ахматову називали «російською Сапфо», то Бори­са Пастернака, із творчістю якого ми познайомимося сьогодні, — «Гамлетом XX століття». Багато випробувань випало на його долю, він жив за тих складних часів, які вимагали від людини міцності духу, мужності протистояти натиску ідеології. Його ліричні робо­ти стали втіленням трагічного щастя існування людини, наділеної даром поетичного слова, здатної якнайповніше відобразити у твор­чості всі радощі й тривоги епохи.

II.           Оголошення теми й мети уроку

III.         Актуалізація опорних знань

1.           Розповідь учнів про А. Ахматову, особливості її творчості

2.           Виразне читання учнями віршів поетеси, їх короткий аналіз, висловлення вражень про них

IV.        Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Прослуховування аудіозапису романсу «Зимова ніч»

(«Свеча горела...») на слова Б. Пастернака у виконанні Сказіної, А. Пугачової або М. Носкова

1.           Лекція вчителя

—          Лауреат Нобелівської премії (другий у Росії в галузі літе­ратури), якого змусили відмовитися від неї; людина, до якої при­хильно ставився Сталін і на яку відкрили карну справу; глибокий лірик, реформатор слова і майстер епічної розповіді, філософських спостережень — усе це Борис Пастернак.

Народився майбутній письменник 1890 року в Москві. Його батько був відомим художником, мати — піаністкою. У родині па­нувала духовна атмосфера, культ мистецтва. «Я — син художни­ка, мистецтво і великих людей бачив із перших днів і до високого <...> звик ставитися як до природи, як до живої норми. Соціально... воно для мене від народження було злито з побутом»,— згадував Пастернак. І зазначав: «Що робить художника реалістом, що його творить? Рання вразливість у дитинстві <...> і своєчасна добросо­вісність у зрілості».

2.           Виразне читання вчителем вірша Б. Пастернака «Цей лютий!

Час для сліз і віршів...»

♦            Які відчуття викликає ця поезія?

Про що вона? (Про віру в життя, радісне здивування перед красою природи)

3.           Продовження лекції учителя

Б. Пастернак у домі батьків зустрі­чався з письменником Л. М. Толстим, поетом Р. М. Рільке, композитором  О.Скрябіним; займався музикою під керівництвом відомих музикантів.

1909 року він вступив на історико-філологічний факультет Московського університету, а через три роки почав студіювати філософію в Марбурзькому університеті в Німеччині. Через рік полишив заняття філософією й поринув у літературну працю. Приєднався до футуристичного угрупован­ня «Центрифуга». Вийшли друком його перші поетичні збірки «Близнюк у хмарах», «Над бар’єрами», через п’ять років — «Се­стра моя — життя». Остання принесла йому славу. Б. Пастернак прилучається до діяльності творчого об’єднання ЛЄФ (футури­стів). На межі 20-30-х рр. XX ст. побачили світ збірка поезій «Друге народження», три книжки прози: «Охоронна грамота», «Повість», «Повітряні шляхи».

У період творчої кризи Пастернак зайнявся переклада­ми В. Шекспіра, Й. Ґете, Ф. Шиллера, Кляйста, Р. М. Рільке, П. Верлена, грузинських поетів та ін. «Саме в 36-му році, коли почалися ці страшні процеси, усе зламалося в мені, і єдність зі світом перейшла в опір йому, якого я не приховував. Я став пере­кладачем. Особиста творчість закінчилася. Вона знов прокинула­ся перед війною, можливо, як її передчуття, 1940 року», — писав поет.

1943 року з’являється поетична збірка «На ранніх поїздах». «Радість перемоги у війні давала надію на оновлення життя», — записав Пастернак і почав роботу над романом «Доктор Живаго», який «став утіленням радості творчості, що допомагає долати страх смерті». Публікація цього роману в Радянському Союзі була забо­ронена. 1957 року він був надрукований в Італії і перекладений багатьма мовами світу. Наступного року Б. Пастернаку було при­суджено Нобелівську премію «За видатні досягнення в сучасній ліричній поезії і продовження благородних традицій великої ро­сійської прози».

Жорстоке цькування змусило письменника відмовитися від премії. 1960 року він помер, передбачивши долю своїх творів: «Цілком ймовірно, що через багато років після того, як я помру, з’ясується, якими широкими, найширшими основами була спря­мована моя діяльність останніх років, чим вона дихала і живилася, чому служила».

4.           Виразне читання учнем вірша «Визначення поезії»

Обмін враженнями, бесіда

♦            Яке із «визначень» поезії вас найбільше вразило, припало до душі?

♦            Які пори року пов’язані в автора з поезією?

♦            Як природа зливається з мистецтвом? Знайдіть відповідні рядки.

♦            Наведіть приклад іронічності.

♦            Прослідкуйте шлях, яким простує думка поета від дрібних де­талей до всеохоплюючої картини Всесвіту.

5.           Продовження лекції вчителя

Ранні твори Б. Пастернака написані під впливом символізму та футуризму, які приваблювали його настановою на художній експе­римент, на оновлення поетичної мови. Але поет не задовольнявся досягнутим, щоб пережити «друге народження».

Поезія Б. Пастернака вражає глибиною й різноманітністю тем, філософською насиченістю. Провідна тема його лірики — людина та її буття. Природу і творчість, кохання і смерть, красу і траге­дію існування — усе митець прагне осмислити поетично. Як поет-філософ він тяжіє до «вічних» тем і мотивів, що символізують, зо­крема, і біблійні образи.

6.           Виразне читання вчителем поезії Б. Пастернака «По стіні збігали стрілки...»

Обмін враження, бесіда

♦            Яке враження справив на вас вірш?

♦            Які поетичні образи виникли у вашій уяві під час читання?

♦            Яка головна думка твору?

V.          Закріплення знань, умінь і навичок

Творча робота

Створіть схему «психологічного портрета» Б. Пастернака за його біографією та творами.

VI.        Домашнє завдання

Розповідати про життя і творчість Б. Пастернака.

Виразно читати вірші, аналізувати їх.

Вивчити напам’ять вірш одного з поетів «срібної доби» (на вибір). Повторити вивчений матеріал.

Продовжити роботу над творчим проектом.

VII.       Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

•            Особливо мені запам’ятався вірш Б. Пастернака ..., тому що ...

***************************************************************

ТЕМА: Життєвий і творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм

МЕТА: простежити життєвий і творчий шлях письменника, дослідити вплив ідей філософії екзистенціалізму на творчість А. Камю; розвивати навички сприймання навчального матеріалу на слух, виділення головного, уміння висловлювати свої думки й аргументувати їх; виховувати гуманізм на прикладі письменника.

ОБЛАДНАННЯ: карта світу, портрет письменника, видання його тво­рів, ілюстрації до біографії, схема.

                                                     ХІД  УРОКУ

I.                    Аналіз контрольної роботи

II.                  Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

«Для людини без шор немає видовища прекрасні­шого, ніж перемога інтелекта у його двобої з реальністю, що пе­ревершує його інтелект. Ні з чим не зрівняти видовище людської гордині... Є щось невимовно могутнє в дисципліні, якою керується розум, у надійно вихованій волі під час цього поєдинку, — ствер­джував видатний французький письменник, лауреат Нобелівської премії Альбер Камю, з творчістю якого ми розпочинаємо ознайом­лення на сьогоднішньому уроці.

III.                Оголошення теми й мети уроку

IV.               Актуалізація опорних знань

♦          Коли і де почав зароджуватися фашизм? Які ідеї він сповідував?

♦          Коли розпочалася Друга світова війна? Які країни воювали, які були окуповані (під контролем завойовників)?

♦          Які сили, крім регулярних військ антигітлеровської коаліції, протистоя­ли фашистам?

♦          Що ви знаєте про Рух Опору?

♦          Як алегорично, інакомовно називали фашизм? (Коричнева чума)

V.                 Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.           Міні-лекція вчителя

—           Альбер Камю належить до тих зна­кових митців XX ст., які своєю творчі­стю вчинили бунт проти несправедли­вості життя. Щоправда, бунтівний дух

письменника змусив його коливатись «зліва направо» та навпаки, але в цьому була логіка: митець шукав і не знаходив свого шляху — шляху надії, людяності й добра. «Ми живемо у світі, де треба оби­рати: стати жертвою чи катом. Цей вибір не простий. Мені завжди здавалося, що, по суті, немає катів, є лише жертви. Безперечно, у кінцевому підсумку». Такого трагічного висновку дійшов Альбер Камю ще 1945 року. І мав для цього чимало підстав...

Народився майбутній письменник 1913 року в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім’ї наймита, який через рік після народження сина помер під час Першої світової війни від ран. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Дитина зростала в злиднях. Освіту Альберу по­щастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для нього стипендію. Під час навчання в Алжир­ському університеті юнакові доводилося працювати, що призвело до виснаження організму й захворювання на сухоти. Однак юнак був життєрадісним та енергійним, жадібним до знань і розваг, чут­ливим до краси природи й до глибин духовної культури.

«Я перебував,— писав згодом Камю,— десь на півдорозі між злиднями та сонцем. Злидні не дозволяли мені повірити, нібито все гаразд в історії і під сонцем; сонце навчало мене, що історія — це ще не все. Змінити життя — так, але тільки не світ, який я обожню­вав». Захоплення середземноморською природою і французькою філософією через деякий час стали основою його світогляду й ес­тетики.

Камю бере активну участь у громадському житті. 1934 року він вступає до комуністичної партії, з якої виходить через три роки; проводить антифашистську пропагандистську роботу, організовує самодіяльний театр, співпраціює з незалежною лівою пресою. Роз­починає писати перший варіант роману «Сторонній» і нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

Навесні 1940 року Камю вперше приїздить до Франції, куди остаточно переселяється через рік. В окупованій країні він при­єднується до руху Опору, друкується в підпільній газеті «Комба», а згодом очолює її. У 43-44 рр. Камю публікує в нелегальній пресі «Листи німецькому другові», у яких засуджує спроби виправдати людиноненависницьку ідеологію фашизму. На цей час він уже був відомим письменником, в основі його творчості лежав екзистен­ціалізм.

2.           Робота зі словником літературознавчих термінів

Екзистенціалізм (лат. існування) — течія модернізму в літе­ратурі. Виникла напередодні Другої світової війни. Характерні риси — суб’єктивізм, індивідуалізм, песимізм, етичне заперечення будь-якого насильства. Представники екзистенціалізму: Г. Мар­сель, Ж. П. Сартр, С. де Бовуар, А. Камю.

В основі екзистенціалізму, за А. Камю, твердження абсурдно­сті буття, уявлення про світ як про царство хаосу й випадковостей. Людина бере на себе відповідальність за свою долю. Уже акт її наро­дження свідчить про те, що з’явилась вона у світ попри свою волю і бажання. Людина з’являється на світ із смертним вироком, тер­мін виконання якого їй невідомий. Її вбивають хвороби, старість, війна, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній».

Людина народжується не тоді, коли лунає її перший крик, а тоді, коли силою свого розуму вона створює себе як мислячу іс­тоту. Тоді вона відмежовується від природи й протистоїть суспіль­ству. Сонце, каміння, море не співчувають людині в її духовній драмі. І суспільство також вимагає від неї покірності й віри в уже існуючі цінності. Воно карає за бунт за допомогою армії, поліції, суду, громадської думки. Таким є внутрішній конфлікт романів і п’єс письменника-екзистенціаліста.

Водночас Камю проголошував, що розум людини, яка усвідом­лює абсурдність буття, не мириться і не може змиритися із цим. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові й не має надії оста­точно його подолати.

Воєнні й перші повоєнні роки позначені надзвичайною творчою активністю письменника. 1947 року виходить у світ роман «Чума», у якому, за його власним твердженням, відбувається перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту».

У 50-х рр. Камю переживає світоглядну й творчу кризу — він не знаходить відповіді на складні питання, які ставить перед ним і суспільством життя. Так, піддаючи критиці й запереченню бур­жуазне суспільство Франції та всього Заходу, митець не приймає і соціалізм Східної Європи в його сталінському варіанті. 1957 року А. Камю одержав Нобелівську премію.

На початку 1960 року письменник загинув в автомобільній ка­тастрофі.

VI.               Закріплення знань, умінь і навичок

Складання психологічного портрета А. Камю за лекцією вчителя

VII.             Домашнє завдання

Розповідати про життєвий і творчий шлях А. Камю. Прочитати роман «Чума».

Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про істо­рію створення роману «Чума».

VIII.           Підсумки уроку    Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:    Із філософії екзистенціалізму я зрозумів(-ла), що...

•             Особистість А. Камю для мене...